Інструкція №16-БЖ з безпеки життєдіяльності для всіх учасників освітнього процесу щодо профілактики туберкульозу
Затверджую:
Директор ДНЗ "Канівське ВПУ"
О.В. Волощенко
29.12.2025 р.
Інструкція № 16- БЖ
з безпеки життєдіяльності для всіх учасників освітнього процесу щодо профілактики туберкульозу
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція розроблена з метою раннього виявлення та профілактики захворювання на туберкульоз для всіх учасників освітнього процесу.
1.2. Туберкульоз — це інфекційна хвороба, найбільш поширеним є туберкульоз легень, але хвороба може вражати й інші органи та системи організму (наприклад, нирки, хребет чи мозок), крім волосся та нігтів.
1.3 Туберкульоз — виліковне захворювання, успіх лікування залежить від вчасно розпочатого прийому ефективних медпрепаратів та дисципліни пацієнта у дотриманні всіх рекомендацій лікаря та регулярному прийомі ліків.
Однак у випадку неотримання медичної допомоги туберкульоз може призводити до серйозних наслідків включно з летальними випадками.
2. Як можна заразитись?
2.1 Передається туберкульоз від людини, яка має відкриту форму туберкульозу до іншої людини повітряно-крапельним шляхом, тобто з краплями слини чи слизу під час кашлю, розмови, чхання.
Ризик інфікування залежить від тривалості та інтенсивності контакту та від кількості бактерій, які вдихає здорова людина. Вірогідність розвинення хвороби після контакту з бактеріями залежить від стану імунної системи. Якщо вона не здатна стримувати інфекцію, розвивається туберкульоз.
2.2 Особи з латентним(прихованим) тубінфікуванням не мають симптомів та не можуть заражати інших. У більшості таких осіб ніколи не розвинеться захворювання на туберкульоз.
Латентне(приховане)) тубінфікування в Україні діагностується за допомогою проби Манту. (За бажанням пацієнта, замість проби Манту він може провести квантифероновий тест власним коштом).
3. Які симптоми захворювання?
3.1. Симптоми залежать від того, який орган чи систему уражено. Найчастіше бактерії туберкульозу вражають легені. В такому випадку можуть спостерігатись такі симптоми:
– кашель, що продовжується 3 тижні й більше;
– біль в грудній клітині;
– кашель з кров’ю.
Інші можливі симптоми туберкульозу:
– слабкість чи втомлюваність;
– різка втрата ваги;
– відсутність апетиту;
– озноб;
– лихоманка;
– сильне потовиділення вночі.
3.2 Хто належить до груп ризику?
Проте для певних груп шанси є високими, а саме для:
– ВІЛ-інфікованих;
– немовлят та маленьких дітей;
– осіб з захворюваннями, що послаблюють імунну систему;
– пацієнтів з діабетом та хронічними захворюваннями нирок;
– літніх людей;
– осіб, що не отримали адекватної терапії туберкульозу в минулому.
Якщо пацієнт знаходиться в групі ризику розвитку активної форми захворювання, то лікар призначає хіміопрофілактику.
4. Основні заходи профілактики
4.1 Вакцинація. Вакцина БЦЖ захищає від тяжких форм туберкульозу, особливо у дітей(відповідно до оновленого Календаря щеплень, вакцину вводять — після 24 годин життя немовляти). На жаль, універсальної вакцини, яка б попереджала захворювання всіма формами туберкульозу, немає.
-
Раннє виявлення захворювання:
-
Флюрографія. Обов'язкове щорічне обстеження для раннього виявлення захворювання.
4.2.2 Реакція Манту. Важливий метод для оцінки інфікування мікобактеріями, особливо при зміні реакції.
4.3 Профілактика.
4.3.1 Здоровий спосіб життя:
- відмова від куріння, алкоголю, наркотиків;
- правильне харчування та фізична активність для зміцнення імунітету.
4.3.2 Гігієна та провітрювання:
- часто провітрюйте приміщення, оскільки туберкульоз передається повітряно-краплинним шляхо;.
- регулярно мийте руки, особливо після перебування в громадських місцях, і не торкайтеся обличчя;
- уникнення контакту: тримайте дистанцію з людьми, які мають ознаки застуди чи кашлю.
4.4. Хіміопрофілактика: за призначенням лікаря, особам із групи ризику назначають протитуберкульозні препарати для запобігання захворюванню.
5. Своєчасне звернення до лікаря.
5.1 За першої підозри на хворобу – потрібно звернутися до медичної сестри освітнього закладу..
5.2 При появі симптомів (кашель понад 2 тижні, слабкість, втрата ваги, підвищена температура) негайно звертайтеся до сімейного лікаря або фтизіатра для діагностики, бо лише рання діагностика гарантує повне вилікування.
Розробив:
інженер з охорони праці Піщальнікова Л.М.



