випадкове фото

перейти до альбому

На допомогу батькам

Обов’язки та права батьків

 

  • Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
  • Стаття 59 Закону України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров'я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Утримання своїх дітей до повноліття - це конституційний обов'язок кожного громадянина України.
  • Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охоро­няються державою.
  • На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання.
  • Батьки та особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за одержання дитиною повної загаль­ної середньої освіти і зобов'язані:

• забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

• постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей;

• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, доброту, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, навколишнього природного середовища, дер­жавної та рідної мови, любов до своєї країни, повагу до національної історії, культури, цінностей інших народів;

• виховувати в дітей повагу до законів, прав, основ­них свобод людини.

 

У разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов'язків, передбачених законодавством, навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав. Батьки та особи, які їх замінюють, мають право:

• обирати і бути обраними до батьківських комітетів та органів громадського самоврядування;

• звертатися до органів управління освітою, керівни­ка навчального закладу та органів громадського самоврядування з питань навчання і ви­ховання дітей;

• приймати рішення про участь дитини в інно­ваційній діяльності навчального закладу.

 

Правила виховання дітей

 

Правило перше. Ніколи не беріться за виховання у поганому настрої.

Виховання дітей – це одне з самих прекрасних занять людини і його, безперечно, повинні супровжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування.

Щоб переконатись у цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань: де вам краще – в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб’єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас і кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам’ятають ці прості істини в щоденному спілкуванні з дітьми.

Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини(і поясніть їй це), а також дізнайтесь, що вона сама думає з цього приводу.

Діти народжуються «головними людьми». І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими, сильними, мужніми і т. д. – виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; вони лише знають, що в дітей їх дещо «не влаштовує». Головне переконати дитину в тому, що ваша виховна мета – це і його мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.

Правило третє. Надавайте дитині самостійності.

Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Люди не люблять, коли хтось нав’язує готові рішення, контролює вчинки. Діти – це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти – люди недосвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з допомогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинні бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки на шляху до мети.

При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але і негайне реагування на кожне досягнення дитини.

Правило п’яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх.

Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. не «ти у мене молодець», а обов’язково «ти поступив добре, тому що…», і обов’язково дайте відчути свій настрій – в даному випадку це радість успіху дитини.

Якщо ж дитина робить певний нерівний рух, здійснює помилку, то необхідно…

Правило шосте. Зробити своєчасно йому зауваження.

Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу – дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість!

На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і важка батьківська помилка. «Ти – поганий» (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка особистості). І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в даному випадку дитини вчинила неправильно. Оскільки критикується помилка, конкретна помилка, а не особистість, то у дитини відпадає необхідність ставати в позу захисника, а разом з тим і непотрібний страх, побоювання бути покараним. З того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає і віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра в свої сили.

Правило восьме. Після зауваження обов’язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.

Сутність людини і її вчинки – не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей.

Не піддавайтеся хибній думці, згідно з якою діти поділяються на талановитих і не талановитих, хороших і поганих. Кожна дитина може досягнути достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

Правило дев’яте. Виховання повинно бути поетапним.

Якщо ви приведете високу, стрибучу молоду людину в сектор для стрибків у висоту і вкажіть їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете – стрибай! – то нічого не доб’єтесь. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання вихователя – своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

Правило десяте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим.

У цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором – який спосіб виховання кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм – і те, і інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей в сім´ї. Все добре в свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. тоді й виховання буде своєчасним.

Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але головне – добитися того, щоб і батько, і мати, як вихователі своїх дітей, виступати в єдності.

В.О. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім – до самих себе. Добитися того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності – це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей».

 

ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ З ДИТИНОЮ

 

Правило 1. Заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратованості – однаково, що ввімкнути в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Вічний педагогічний огріх, коли ми очікуємо від дитини все і тепер. Ми вимагаємо термінових успіхів.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у навчанні. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі.

Правило 4. Не бийте лежачого. Низький бал – достатнє покарання, тому недоцільно карати двічі за одні й ті самі помилки.

Правило 5. Щоб допомогти дитині позбутися недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбутися в першу чергу, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації тих шкідливих труднощів, які найбільш значущі для неї самої.

Правило 7. Хвалити – виконавця; критикувати – виконавця.

Правило 8. Оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання і успіхами сусіднього Іванка.

Правило 9. Не скупіться на похвалу.

Правило 10. Виділіть у морі помилок острівець успіху, на якому можна триматися, укорінювати дитячу віру в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивідуально, тактовно.

Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти.

Правило 12. Не обривайте останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свої низькі бали.

 

Автор: Адміністратор| Дата: 13:17:41 01.06.2017